Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
тямущий — [т аму/шчией] м. (на) шчому/ шч ім, мн. шч і … Орфоепічний словник української мови
тямущий — прикметник … Орфографічний словник української мови
віжливій — тямущий … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
башковитий — а, е, розм., рідко. Розумний, кмітливий, тямущий … Український тлумачний словник
кмітливий — а, е. 1) Здатний добре й швидко міркувати, розмірковувати; тямущий. || Який виражає тямущість. Кмітливий погляд. || Розумний. 2) рідко. Те саме, що спостережливий … Український тлумачний словник
компетентний — а, е. 1) Який має достатні знання в якій небудь галузі; який з чим небудь добре обізнаний; тямущий. || Який ґрунтується на знанні; кваліфікований (у 2 знач.). 2) Який має певні повноваження; повноправний, повновладний … Український тлумачний словник
метикований — а, е, розм. Який добре метикує; кмітливий, тямущий. || на (в) чому. Досвідчений у якій небудь справі … Український тлумачний словник
мізкуватий — а, е, розм. З розумом, розумний; тямущий … Український тлумачний словник
розумний — а, е. 1) Який має ясний розум (у 1, 2 знач.). || Тямущий, кмітливий. || Який має освіту; письменний, грамотний. || Який має великий життєвий досвід, знання. || розм. Слухняний, розсудливий (про дітей). || Який виражає розум. || Вправний, умілий… … Український тлумачний словник
розумник — а, ч., розм. 1) Розумна, розсудлива, знаюча людина. || Тямущий, слухняний хлопчик. || Догадлива людина. 2) ірон. Той, хто вважає себе розумнішим за інших, намагається вдавати з себе розумного … Український тлумачний словник
